6 км і більше

Якшо думки про успіх та минуле не минули, 

То розберись, будь ласка, сам в собі.

Бо шмарклі цих думок оточуючі призабули,

Усім набрид цей нежить в твоїй голові.

Мене приваблює амбіція, ідея та блиск в очах,

Який просвітить найтемніший песимізм.

І поки віра є, прорвись туди до корифеїв,

Наразі думаю про себе, потім буде альтруїзм.

Діапазон всіх мрій мене часом вражає,

І сам дивуюсь, звідки ці бажання розцвіли?

"Тобі допомогти?" - ніхто такого здавна не питає.

Не йди до клубу, на поїздку гроші краще відклади.

Ці відчуття секундні словом не опишеш,

Та й взагалі чи варто? Опишіть собі самі.

В салат майбутнього ти знов надію кришиш.

Не вмре останньою. Моя не вмре ніколи взагалі.

Чекання наляканих дурнів

Дурні часи тепер настали,

Бо дурні впевнені в собі.

Цю дурість в маси передали

І дурнувато тішаться, лихі.

А ти, наляканий до скону,

Налякано ховаєшся від всіх.

Налякані думки не рвуться до престолу,

Вони налякано шукають лиш утіх.

Ну а вона чекає і чекать не перестане.

Очікування - витівка наляканих й дурних.

За цим чеканням, кажуть, щастя не загляне.

Налякані, дурні думки - тікай від них!

Останнє коло

Прийдеш додому, ляжеш спати,

Прокинешся - і знов це відчуття.

А може досить вже втікати?

Хоча цікаво мчатись навмання.

Самотність - це потужна сила,

Примусить думати тебе.

І поки не зміцніють крила,

За вітром вдалеч віднесе.

Чужі думки ховаються навколо,

Трагізм минулого в серцях живе.

Вже добігаю спогадів останнє коло,

Хутчіш приходь до мене, краще і нове.

Лети

Бували дні, бували ночі,

І знов банальність в голові.

Якщо не можеш - не достатньо хочеш!

Зроби все сам. Що заважає знов тобі?

У серці пусто. Мабуть, в цьому сила.

Так жити легше, в тиші чути справжній крик.

Слова забулись, виростають крила,

А решта - це лиш фальшу брудний лик.

Сказати щось? Слова смішними стали.

Спитати? Ясно все і так.

Незрозумілий настрій знов думки нагнали.

Летіти треба, розбивати цей літак.

Ікс Plane

I don't want to get attached, 
I don't want to settle down.
Things are getting pretty strange,
All you want - is live in fun?

Keep on smilling, sassy loner.
Just don't let my mind involved.
Try to hold it with no anger,
You might save it, not just solve.

Brace yourself, it's getting better,
All you have to do is stay.
They will ask: "So what's the matter?"
Take it easy, don't obey.

-------------------------------------------

Прокинуся я завтра в 5 ранку,
Просплю усе, запізнюся усюди.
І лиш тоді, на ранньому світанку,
Мені почнуть подобатися люди.

Бо вірив, знав, і не набрався скверни,
Ненависті, прокльону, каяття.
О розум мій, до тебе я ще верну,
І лиш тоді захочу безтурботного життя,
Яке і так нікому не потрібне.
Бо жити вічно сліпо мріють всі,
(хоча не знають чим зайнятися в найближчі вихідні).
І мріяти фактично не навчились,
Бо все забули, сильно потрудились.

Мети нема? Навчіться мріяти! Наївні і дурні...

Тобі, кохана

Не знаю я тебе, і знать не хочу.

Та й це, напевно, не моя вина.

І день, і ніч стараюсь, кровоточу,

Пізнати не дано мені тебе до дна.

Хоча старань тут, очевидно, не потрібно,

Жага до забуття від тебе - перш за все.

І навіть працювавши дуже плідно,

Цей відчай думки смородом несе.

Я знаю, що мені ти не потрібна.

Ти знаєш, не потрібен я тобі.

Коли вже липень скоро буде видно,

"Auf Wiedersehen" нарешті скажу я тоді.

                                                                                          ...німецькій мові присвячується

Етюд

В дитинстві, коли лягав спати, то моделював в уяві дуже дивні речі. Спробуйте колись прокричатись так голосно, як тільки можете, не видаючи при цьому жодного звуку, а просто уявляючи весь процес зі всіма його тонкощами: мімікою, жестами, фразами, які звучатимуть з ваших непорочних святих уст. Якось легше робиться на душі. Уява - крута штука.

А тепер серйозно уявіть, шо цього ВСЬОГО насправді не існує!

"Страшнєнько, да?"

Коротка історія інтернет-феномену "Harlem Shake"

Прощавай, "Gangnam style". Здрастуй, "Harlem Shake"

Насправді, мене завжди вражає те, як швидко поширюється в інтернеті неадекватний контент. Популярність таких яскравих відео та мемів в соціальних мережах не завжди є довготривалою, але явно не в цьому випадку.

Розкажу вам трішки про історію походження цих 30-ти секундних з'їдань мозку, бо, власне, мене це трохи зацікавило. Опис можна розбити на 3 блоки: 

1. Harlem shake (танець);
2. Harlem shake (пісня);
3. Harlem shake (інтернет-мем).

У 80-х роках "Harlem Shake" було започатковано в Нью-Йорку (Гарлемі) на одному з найвідоміших у світі баскетбольних майданчиків, знаного як Rucker Park. Цей своєрідний ексцентричний танець включав в себе рухи верхньою частиною торсу та плечей. Коментатори  і глядачі тих стрітбольних матчів заявляють, що Harlem Shake започаткував такий собі "Al B" (також відомий як Sisqo чи Cisco). Він був алкоголіком, який виконував свій танець тоді, коли цього вимагала публіка. Спочатку танок охрестили під назвою "Аlbee", через свого творця, але з часом в ширших колах він став відомим як "Harlem Shake" (клікаєм сюди для перегляду).

Al B казав, що у будь-якому випадку - це просто п'яне трясіння, але всім це подобається і це просто фантастично. Також він зазначав, що технічна сторона танцю походить від давніх єгиптян і змальовує те, що робили мумії. Оскільки вони були обмотані і не могли нормально рухатися, така "тряска" - це єдине, на що вони були здатні. "Harlem Shake" також базується на ефіопському танцю під назвою "Eskista". Після того, як Cisco започаткував такий новий трендовий рух у 1981 році, танець частково вплинув на тогочасну і майбутню хіп хоп культуру (тут деякі приклади широкого застосування у кліпах).

Незважаючи на це, ми рідко можемо побачити власне цей танець в сучасних відео-постановках під назвою "Harlem Shake". А жаль. 

22 травня 2012 року американський ді-джей та продюсер з Брукліну Baauer випустив однойменну пісню в змішаному стилі hip hop/bass/electro з рекорд-лейблом Mad Decent. Він навіть і не здогадувався, що його трек колись посідатиме перші позиції у світових чартах.

А все це сталося завдяки п'ятьом тінейджерам з Австралії, яким просто не було чим зайнятись, і вони зняли на відео свою "діяльність" під вищезгадану пісню. Звісно, шукати логічного пояснення, чому цей ролик став таким популярним, немає змісту, це інтернет. Але факт залишається фактом: згідно з офіційними даними Youtube, на сьогодні вже є більше 12000 "Harlem Shake" відео із загальною сумою 44 мільйонів переглядів. Концепт простий: відео починається з людини (часто в масці або шоломі), яка танцює або робить певні ексцентричні рухи, в той момент, коли решта людей абсолютно не звертають на це жодної уваги. Але коли починає грати приспів, то всі дружньо приєднуються і утворюють масивну анархію, роблячи речі, непідвладні жодним правилам здорового глузду. Навіть не буду старатися якось систематизувати ці дії в прикладах, то просто треба бачити на власні очі. Людській креативності немає меж, дехто навіть додумався організувати Гарлем Шейк під водою.

Отже, якщо у вас є ідеї, як вдосконалити дивину під назвою "Harlem Shake", - робіть це зараз, поки це не стало занадто пізно чи занадто попсово.

Check out my favourite Portland edition! 

Приєднуйтесь до Lviv Harlem Shake!

http://vk.com/harlem_lviv

Хочу мурашку

Ви ніколи не дивувалися, наскільки геніальною штукою є мурашки по тілу, і як бездарно ми їх недооцінюємо? Не буду дуже вникати у фізіологічні аспекти, але скажу, що це свого роду ерекція. А якщо точніше, то пилоерекція (пиломоторний рефлекс). І я не дуже дивуюся такому прояву людського організму у відповідь на холод, чи то навіть страх. Захоплююся цією "гусячою шкірою" після яскравого емотивного спалаху. Часом навіть секундного.

Особисто я вважаю, що це один з небагатьох об'єктивних факторів, які можуть правдиво вказати, що саме нам дійсно подобається і не є підсвідомо нав'язане нашим оточенням. В цей момент ти є свідком якоїсь нової матерії відчуттів: це не просто сміх, чи то злість, чи то сльози. Це специфічні пухирці, які виникають на твоїй шкірі в секунду ейфорії і наче акцентують увагу на саме цей момент. Чому? Цей стан потрібно карбувати і берегти в пам'яті. Скільки разів ви згадували якийсь фільм з друзями і чули "блін, в мене зараз аж мурашки по шкірі забігали"? Читаю хорошу книгу і мене чіпляє якась фраза, переглядаю улюблені спортивні моменти, ба навіть коли чую улюблену пісню 10-річної давності, співаю гімн на урочистостях - в усіх  цих випадках починає щось бігати по шкірі і ти не можеш цього пояснити. Уявіть, що ви ніколи такого не відчували. Якою була б ваша перша реакція на такий феномен? Цікаво, а коли я вперше пережив ці "goosebumps", чи то "chills"? А коли востаннє? Та й взагалі, прекрасно було б мати перед собою задокументовану статистику з датою, тривалістю та причиною таких метаморфоз на моїй шкірі.

А ще краще, мати людину, яка змусить відчувати це ні з чим незрівнянне і прекрасне тремтіння. І байдуже, як вона згенерує цю неймовірно приємну незрозумілість - поглядом, словом, дотиком, жестом чи то навіть мовчанням. Головне - відчути. І тоді ніколи не відпускати цю мурашку.   

"Так, чередуя жажду и затяжки,
выстраиваешь хаос в монолог,
покуда по спине бегут мурашки,
ее владелец – царь и полубог."

Закипіло. Life is good.

Людиська. Ці слабкі створіння.

Покинуті, забуті, повні лих.

Їх жалюгідні скиглення, зітхання...

Хоча стривайте - я ж один із них.

(Підсковзнувся, впав, отямився- вірш).

Мене завжди дивувала наша дурна людська натура. Чому, наприклад, коли тобі погано і ти почуваєшся, наче тобі вісім раз вдарили в лице тупою частиною сокири і при цьому вибили абсолютно всі зуби, розсікли брови, розбили ніс, а потім кинули на землю, дали копняка в дихало і ше зверху смачно плюнули на тебе, нам у будь-якому випадку і свідомо, і несвідомо хочеться почуватися ще гірше. Мало хто почне дивитися "Ейс Вентуру", мимохіть відкриваєш "Вічне сяяння чистого розуму".

                          

                                        

Дивно, як ці фільми можуть бути моїми улюбленими в двох абсолютно різних жанрах, але уособлювати одну й ту саму людину в головній ролі.

    

                         

Ніхто не врубає на повну веселі мотиви від "Mad Heads XL" чи "От Вінта", всіх автоматично несе на шмарклі від Вакарчука, Хливнюка, Бабкіна етсетра. Я колись давно навіть склав такий собі хіт-парад під назвою "Top-10 songs, which make me feel like a piece of shit." І ось вони, переможці:

1. Океан Ельзи - Відпусти

2. Журборіз - Але ти лети

3. Бумбокс - Та4то

4. SOAD - Lonely day

5. Ассаи - Нежность

6. Blink 182 - I miss you

7. Fort Minor ft. Holly Brook -  Where'd you go

8. Тартак - Стільникове кохання

9. Сергей Бабкин - Забери

10. Kanye West - Bad news

"Я щоночі не сплю,від потоку думок,

Ніяк не вдається заснути.

І кручусь,і верчусь,і гарчу,наче вовк,

Ланцюгом до неволі прикутий."

Це станом на 9 квітня 2011 року. Зараз якби мене попросили скласти такий самий плейліст, то він мабуть суттєво відрізнявся б. Цікаво дізнатися думку друзів та знайомих, хто яку пісню  вважає найбільш сумною і депресивною. Очевидно, кожен смакує горе по-своєму. А взагалі скажу таке, завантажте собі альбом The Black Keys - "El Camino" і прослухайте його повністю наступного разу, коли нападе печаль. Творить чудеса.

А ше останнім часом добиває дволикість і фейк від оточуючих. Чому не можна просто бути собою, говорити і робити те, що хочеться; для чого нам ці ігри розуму, постійні шифри і підтексти у повсякденній поведінці і розмовах: хлопці бояться говорити і знайомитись з дівчатами, не знають, чи варто робити їм компліменти, а то вони зазнаються і подумають, шо ти в них закоханий і проявляєш надокучливу гору їм вже і так надмірної уваги, а ті в свою чергу бавляться в недоступних принцес, в очікуванні наступного гнилого посту в пабліку а ля "Наболело" чи "Ночь", бо самі і двох слів не можуть зліпити докупи, щоб висловити свою думку, якою б  банальною чи сирною вона не була. 

Та й це взагалі ніякі не проблеми, люди добрі! Життя прекрасне! Ви здорові, молоді, розумні, перспективні гомосапієнси, для яких відкриті всі можливості в прекрасне майбутнє. Все, що вам потрібно - це всього-на-всього бажання рухатися вперед, вдосконалюватись і робити те, що приносить задоволення. Здійсніть завтра експеримент: зробіть за день хоча б 5 компліментів. Просто так. Для вас це трисекундна справа, а людині приємна емоція закарбується надовго. Або просто, коли будете їхати в маршрутці, то посміхніться комусь, хто стоїть за вікном. Чи навпаки - побачили "життєрадісну" гримасу, понурену у вікно, ховаючи погляд подалі від надокучливих пенсіонерів дефіс "потенційних претендентів на ваше кохане місце" - посміхніться! Грайливо, співчутливо, як  собі хочете. Мені одного разу так посміхнулася одна симпатична незнайома дівчинка. Дрібничка, але, як казав Гришковець, "настроение улучшилось". 

Можливо не всім хлопцям варто це робити, бо така справа передбачає мінімальне вміння.  А раптом фімейл подумає, шо ваше лице істерично сіпається в припадку епілепсії або ви просто насміхєтесь з неї. 

 

Тому попередньо потренуйтесь і гайда змінювати світ на краще!

So1Eo1. My shit's fucked up.

Я не Хенк Муді, хоча хотілося б декілька тижнів прожити в образі глобального саркастичного покидька і циніка (для тих, хто не шарить, то це головний герой епічного серіалу "Californication", а для всіх, хто вже з ним знайомий, скажу одне - радіймо, браття і сестри! 6 сезон стартує вже в неділю, "mothufuckaaaaa"). Цікаво просто, як моє оточення ставилося б до мене з такими життєвими поглядами і переконаннями. Мабуть під впливом його характеру прийшла ця геніально оригінальна ідея створити власний блог і туцькати шось тут, бо саме цим він і займався між періодами свого лобурства.  

Нотатки і статуси у відомій соціальній мережі - то вже мейнстрім, тому хай буде блог. Буду трохи виділятися тоном сірості зі стада і розривати туалетний папір не по контуру. Часом в голові мільярд думок і просто не знаєш, шо з ними робити.

"Що б таке зробити,

Коли нема роботи?

Чи то пляшку з друзями розпити,

Чи книжку почитати?

А то наче щось там голову стискає,

Щось таке тихенько в голові дрімає,

Щось таке ніякове, наче позіхає".

"Думку в мозку карбувати - заняття потрібне,

Бо побільше мислів мати дуже необхідно". (Олег Скрипка)

Але зараз не про думки, зараз моя свідомість буде просто гарно текти. А потім піду спати і почне текти підсвідомість. Взагалі неправильно ця вся штука зі сном влаштована, краще б вдень наш мозок ніколи не гальмував через таку непотрібну річ як здоровий глузд, і ми творили все те, чого душа побажає, а потім, засинаючи в 3-4 ночі після енного безплідного вечора, уві сні бачити, як потрібно було все зробити в рамках того самого горезвісного здорового глузду та загальноприйнятих суспільних норм. Можливо тоді робилися б якісь логічні висновки з перспективою покращення власного життя у майбутньому. А то присниться якесь безглуздя, ніби тебе з друзями хочуть посадити за грати у зв'язку з причетністю до контрабанди циферблатів, а потім сиди цілий день і думай, от шо б воно могло таке означати?! Бо старий добрий дядько Фройд не дасть збрехати, він же ж  твердо запевняв, що кожен маразматичний сон несе якийсь підтекст і якщо гарненько покопатися, то можна все логічно розтлумачити.

Взагалі якщо проаналізувати всі мої сни і знайти якогось режисера з творчим підходом, дуже потужним почуттям гумору і абсолютною відсутністю будь-якого заняття (бо хто ше захоче вислуховувати мої сни і потім перетворювати їх у мистецтво), то можна зняти екстравагантний фільм, який не всунете в жоден жанр, бо там буде все: починаючи війною з дерев'яними саморобними луками, яка стартувала у мене в подвір'ї і сприймалася, як потенційна Третя світова, і закінчуючи святкуванням дня народження Ліл Вейна на тусі в Ріка Росса. Не знаю, чому я згадав саме ці два приклади, бо вони далеко не найцікавіші і найдивніші. Соромно мабуть, та й знову спрацювала гальмівна реакція здорового глузду. Може воно й на краще. Мораль цієї байки така: нецікаво влаштований наш добовий розподіл діяльності свідомості/підсвідомості. Тому буду, певно, йти зараз в гості до більш захопливої сторони свого мозку, може там розберуся.

І якось так іронічно змінилися пісні в моєму плеєрі під кінець з Warren Zevon - 'My shit's fucked up' (якого, до речі, той самий Хенк Муді слухав кожен раз після написання своїх шедеврів, при цьому викурюючи смачний джоїнт) на Jack Johnson - 'Go on', після прослуховування якого хочеться піти спати з думками про Гаваї і Алану Бленшард. Зайшов на фейсбук, а вона якраз декілька хвилин назад закинула нове фото на борді. 

                   

Алоха, братики!