В дитинстві, коли лягав спати, то моделював в уяві дуже дивні речі. Спробуйте колись прокричатись так голосно, як тільки можете, не видаючи при цьому жодного звуку, а просто уявляючи весь процес зі всіма його тонкощами: мімікою, жестами, фразами, які звучатимуть з ваших непорочних святих уст. Якось легше робиться на душі. Уява - крута штука.
А тепер серйозно уявіть, шо цього ВСЬОГО насправді не існує!
"Страшнєнько, да?"
В дитинстві, коли лягала спати, то моделювала в уяві дуже дивні речі.Зараз я моделюю ще більш дивні і незрозумілі.....що це?-бурхлива фантазія чи потяг до незрозумілих і безглуздо-необгрунтованих емоційно-дійових проявів?
ВідповістиВидалитиПідсвідомість рветься на волю. До речі, люблю слово "підсвідомість".
ВідповістиВидалитиПорадьте,що робити у такому випадку-писати книгу чи вчинити суїцид?))
ВідповістиВидалитиДо речі і з тим і з тим проблемка))
ВідповістиВидалитиПо-перше,люблю життя...по-друге,сам розумієш,не з дієсловами....пічалька))))))))
Кинутись з вікна можна. Ефектно, як-не-як.
ВідповістиВидалитиТа розумію, ше й "на добраніч" окремо пишеться...
а якшо писати ребусами?Ну погодься,круто було б)))
ВідповістиВидалитиЧи можуть бути мої уста непорочними і святими, якщо те, що я уявляю, непорочним не назвеш? І до речі, якщо часто щось уявляти, воно справдиться. Принаймі в мене так було, сидиш і думаєш чи пишеш, 'темний коридор, темний коридор...'
ВідповістиВидалитиЦе була іронія, яку мені знову доводиться пояснювати, на жаль.
ВідповістиВидалитиПравда, думки матеріалізуються, тому будьте обережні.
Дорогий анонім,поки в тебе не непорочні думки літають в голові,то рано чи пізно вони втіляться в дійсність,тому висновок один-твої уста даааавно вже НЕ непорочні)
ВідповістиВидалитиахахахаха))))