Що може змусити тебе піднятися з ліжка о 2
ночі і почати плюватися думками на папір? Відповідь очевидна - бажання. Для
чого? А яка різниця. Просто так, хочеться та й все.
А вона ж собі мирно читала цікаву книжку
перед сном, а до цього ше чомусь натрапила на сторінку колишнього в соцмережі.
Дивно, колишніх вже декілька, а тягне на один і той самий профіль.
Чомусь раніше, ше в школі, суботніми
ранками їй варто було прокинутися зранку, перебігти в іншу кімнату, залізти під
ковдру і дивитися телевізор з братом. Ше було якесь дивне шоу з Андре Таном,
яке дивилася на повному серйозі. Саме в ті ранки відчувалося якесь вільне
дозвілля, яке приносило задоволення, бо не треба було нічого планувати. А тепер
кожен вихідний, кожна вільна година, наче кипить в баняці із зобов'язань,
правильності, потрібності. То ж треба кожну хвилину провести з користю для
себе, не можна марнувати молодість, я мушу цінувати кожну можливість
вдосконалюватись. Дурниці. Не треба було стільки читати хитромудрих книжок, а
то з кожною прочитаною сторінкою все видається тільки складнішим і
заплутанішим. Хоча, можливо, так і має бути. Нам тєжко, якшо складно, а коли
просто - це взагалі покай.
Думала про одне, а написала про зовсім
інше. І так завжди.
А він багато не думає. Точніше думає, але
тільки про те, що дійсно потрібно. Моделює схеми власного самовдосконалення,
перспективи кар'єрного росту, накопичення капіталу. Ше би якусь стипендію
здалося отримати. А коли й закрадаються якісь гаспидові думки про минуле, то
він їх вміло блокує різними психологічними метОдами. Чувак теж начитався різної
літератури. І незважаючи на свій образ неприступного конкістадора, він
прекрасно розуміє, шо ця картинка нічого доброго з ним не зробить. А яким йому
хочеться видаватись, він вже давно забув. "Гірше того", і не знав. Це
все через неї. Ніколи б не подумав, шо через стільки часу взагалі шось зможе
згадати. А може для того, аби перестати згадувати, треба спочатку забути? Та
нє, стоп, знову той гаспид бісовий (авт. - сорі за демонічну тавтологію). Хоча
і так прекрасно знає той дурнуватий закон - якшо свідомість блокує вдень, то
підсвідомість все рівно подасть її на десерт вночі уві сні. В кращому випадку,
він прокинеться в якійсь не такій фазі сну, все забуде, і тоді не матиме
спокуси жалюгідно зізнаватися, шо вона йому все ше сниться.
Так хто з них двох розумніший? Вона, яка
гріється в минулому, чи він, що бавиться в майбутньому. Чи може таки треба carpe diem...
Немає коментарів:
Дописати коментар