Двоє в каное

Ти сам? Звичайно. Я один в каное.
Теоретично мало бути двоє.
Так гірше? Краще. Переконую себе.
Той біль все рівно скоро не мине.

І знов питання? Відповідь? Не треба.
Забуду сам себе. Така моя потреба.
Короткі речення. Це новий стиль.
А в тому серці знову невгамовний штиль.

Безглузді фрази. Знову чую їх. 
А може й кажу сам, повтор думок моїх.
Цей сміх відразу жаль створив.
Таке буває. Просто повторив.

Немає сенсу? Знову забуття?
Це все існує. Це моє життя.
Все буде краще. Знаю. Буде так.
Лиш не забудь полоти той будяк.

Попурі з минулого

***

Коли тримаєш в собі біль і радість, 
Бо вже боїшся довіряти тим хто є.
Думками різними я знов напишу повість,
Ніхто не знатиме, хай таємне - все ж моє.

Такий собі дивак, нікому невідомий.
Привітний ззовні, а всередині будяк.
Ця шкаралупа трісне, заспокоїть погляд новий,
Таки прорветься хтось, відчує справжній смак.

Бо в цих рядках я б'ю насполох,
Стараюсь дати волю сам собі.
В розмові не знайшов запалу, мокрий порох.
Читай уважно, повідом, коли сподобалось тобі.

(253 дні тому, жизнь боль)

***

Я зроблю висновок для себе,
Ти вже смієшся зараз з мене.
Побачив ватру, сяяння зірок...
Ці люди людяності прогуляли вже урок.

Фізично є свобода, фактично - це ж уява,
А зробиш дикість - прийде довгожданна слава.
Морально є бажаня, насправді цього не існує,
Дарма вона тебе постійно ігнорує.

Усе це набагато є простіше,
Хоча ускладнюй, буде цікавіше.
Коли закінчиш бавитись - приходь.
Антитіла від тебе не забуду я вколоть.

217 днів тому (04:13, "ЗАХІД", а ніч безмежна і сустав)

***

Зроби собі приємно - абстрагуйся!
Могло все бути набагато гірше, знаєш сам.
А як не вийде - то іди лікуйся!
Для багатьох єдина панацея - навалитись в хлам.

В цій клітці лінгвістичній панівним є смуток,
Обмеженість, відсутність креативності і страх.
У голові мої апатії сиріє жмуток. 
Вже всім давно набрид гнилий освітній крах.

Але ніхто не скаже слова, всі смиренні.
А головне, що задоволений міністр.
Ці діалоги вимушені, посмішки нещирі та буденні...
Я абстрагуюсь, гордо здобуваючи звання магістр.

198 днів тому (початок неймовірного навчання на магістратурі)

***

All i see around is people trying run away from life,
Everybody thinks they got enough skills to feel pride.
What i do, is stay true and every day keep it moving,
You should ask yourself sometimes: "What the hell am I doing?"

Is this the right direction? Or am I being wrong?
Even though it gets harder, you have to stay strong.
And all this bitches will do is whine and cry.
Ommit this bullshit and just keep your soul alive.

I know you will survive. And get some strong people by your side.
Cuz they will make you feel like you ain't only one tonight
On this line. Don't let your dreams just slip out of your mind.
Ain't nothing easy, stay humble on your everyday grind.

(181 день тому, я реп)

***

Зробити крок в безодню просто,
Для цього не потрібен нам талант.
Змінись на краще! Кажеш все відносно.
Та зміна - це розумний варіант.

У пошуках себе забудь про інших,
Ті язики смішними стали, знаєш сам.
Довкола тиша, думи вголос. Ще не мав я ліпших.
Триматиму в собі, для інших це звичайний срам.

Бо визначитись - це усе, що треба.
Бо визначення - це найкращий дар.
Поглянув вгору, там немає неба.
Лиш жмуток сірого, а де ж він мій нектар?

Тепер я вмію насолоду карбувати
З речей, які раніш не помічав.
Про вміння це так хочеться усім сказати.
Та всіх нема, нема нікого, знову сам.

І не жаліюсь, просто констатую,
Що дружба - ілюзорна ланка самоти.
Любов, кохання, десь вони існують.
Гучні слова ці, мабуть треба йти.

Я задоволення отримую замало.
Дивуюсь, осяйнуло лиш тепер.
Оточення і зайнятість підібрані невдало,
Це мабуть джерело усіх сьогоднішніх "проблем".

Хоча насправді їх немає,
Це витівки свідомості лишень.
І вже вночі, коли нарешті засинаю,
То підсвідомість розтлумачить все, що було вдень.

(153 дні тому, водограй в Стрийському парку)

***

Нові матерії, проте слова забуті.
Пустих думок панує глибина.
І знов живуть самі в своїй покуті.
Та пісня нагадає все до дна.

Шукав, знайшов. Набридло. Хочу спати.
Знов рима дієслівна виїдає креатив.
У цих словах бажання все прогнати.
А спогад ше раз гнило оповив.

Не знаю як, не знаю де й навіщо.
Вперед іду, не озираюсь в той смітник.
Все зроблю сам, і ворога в собі я знищу.
Моя невпевненість, мій світлий провідник...

Напишу все, не приховаю. Так не треба.
Фіксуйте думку, та ж старається нейрон.
Я не спішу, на зорях тільки небо.
Я розсмішу, тобі сподобається мій полон.

(70 днів тому)

***

Невже це все мені насправді необхідно?
Ілюзія потреби, і не більше це відтак.
Це усвідомити раніше було б принагідно.
Хоча жалю немає. Різко обірвалось. Певно краще так.

6 км і більше

Якшо думки про успіх та минуле не минули, 

То розберись, будь ласка, сам в собі.

Бо шмарклі цих думок оточуючі призабули,

Усім набрид цей нежить в твоїй голові.

Мене приваблює амбіція, ідея та блиск в очах,

Який просвітить найтемніший песимізм.

І поки віра є, прорвись туди до корифеїв,

Наразі думаю про себе, потім буде альтруїзм.

Діапазон всіх мрій мене часом вражає,

І сам дивуюсь, звідки ці бажання розцвіли?

"Тобі допомогти?" - ніхто такого здавна не питає.

Не йди до клубу, на поїздку гроші краще відклади.

Ці відчуття секундні словом не опишеш,

Та й взагалі чи варто? Опишіть собі самі.

В салат майбутнього ти знов надію кришиш.

Не вмре останньою. Моя не вмре ніколи взагалі.

Чекання наляканих дурнів

Дурні часи тепер настали,

Бо дурні впевнені в собі.

Цю дурість в маси передали

І дурнувато тішаться, лихі.

А ти, наляканий до скону,

Налякано ховаєшся від всіх.

Налякані думки не рвуться до престолу,

Вони налякано шукають лиш утіх.

Ну а вона чекає і чекать не перестане.

Очікування - витівка наляканих й дурних.

За цим чеканням, кажуть, щастя не загляне.

Налякані, дурні думки - тікай від них!

Останнє коло

Прийдеш додому, ляжеш спати,

Прокинешся - і знов це відчуття.

А може досить вже втікати?

Хоча цікаво мчатись навмання.

Самотність - це потужна сила,

Примусить думати тебе.

І поки не зміцніють крила,

За вітром вдалеч віднесе.

Чужі думки ховаються навколо,

Трагізм минулого в серцях живе.

Вже добігаю спогадів останнє коло,

Хутчіш приходь до мене, краще і нове.

Лети

Бували дні, бували ночі,

І знов банальність в голові.

Якщо не можеш - не достатньо хочеш!

Зроби все сам. Що заважає знов тобі?

У серці пусто. Мабуть, в цьому сила.

Так жити легше, в тиші чути справжній крик.

Слова забулись, виростають крила,

А решта - це лиш фальшу брудний лик.

Сказати щось? Слова смішними стали.

Спитати? Ясно все і так.

Незрозумілий настрій знов думки нагнали.

Летіти треба, розбивати цей літак.

Ікс Plane

I don't want to get attached, 
I don't want to settle down.
Things are getting pretty strange,
All you want - is live in fun?

Keep on smilling, sassy loner.
Just don't let my mind involved.
Try to hold it with no anger,
You might save it, not just solve.

Brace yourself, it's getting better,
All you have to do is stay.
They will ask: "So what's the matter?"
Take it easy, don't obey.

-------------------------------------------

Прокинуся я завтра в 5 ранку,
Просплю усе, запізнюся усюди.
І лиш тоді, на ранньому світанку,
Мені почнуть подобатися люди.

Бо вірив, знав, і не набрався скверни,
Ненависті, прокльону, каяття.
О розум мій, до тебе я ще верну,
І лиш тоді захочу безтурботного життя,
Яке і так нікому не потрібне.
Бо жити вічно сліпо мріють всі,
(хоча не знають чим зайнятися в найближчі вихідні).
І мріяти фактично не навчились,
Бо все забули, сильно потрудились.

Мети нема? Навчіться мріяти! Наївні і дурні...