Двоє в каное

Ти сам? Звичайно. Я один в каное.
Теоретично мало бути двоє.
Так гірше? Краще. Переконую себе.
Той біль все рівно скоро не мине.

І знов питання? Відповідь? Не треба.
Забуду сам себе. Така моя потреба.
Короткі речення. Це новий стиль.
А в тому серці знову невгамовний штиль.

Безглузді фрази. Знову чую їх. 
А може й кажу сам, повтор думок моїх.
Цей сміх відразу жаль створив.
Таке буває. Просто повторив.

Немає сенсу? Знову забуття?
Це все існує. Це моє життя.
Все буде краще. Знаю. Буде так.
Лиш не забудь полоти той будяк.