Напиши мені скріпт

З якого слова починається твій ранок? Тільки від тебе залежить, якою інтонацією говорити своє перше слово. І яку паузу робити між реченнями. І все це насправді має велике значення.

Сукупність процесів протягом дня сьогодні виводить тебе у найбільш неймовірний варіант завтрашнього теперішнього часу. Present Perfect Continuous блять.

Все більше звертаєш увагу на міміку, полеміку, динаміку та інші їбануті процеси, про які ніколи раніше не думав. І вже деколи навіть незрозуміло де твої думки, а де підсвідомі погодження з чужими.

А потім ти імпровізуєш, використовуючи свої, такі здавалося б, суперможливості. І мислиш ширше. Потім трохи вужче. Але все рівно мало з цього всього запам'ятається саме тобі. Вона тебе проаналізує, скаже правду в очі і ти сам після цього всього ревно відштовхуєш той беззаперечний вирок, з яким щиро погоджуєшся глибоко в душі.

І от тут починається найцікавіша частина - переоцінка власного бачення, на основі чужих висновків, нарешті сказаних тобі в лице. Але нікому нецікаво. І це прекрасно.

Перспектива кардинального перевороту сюжету тішить і лякає водночас.

Сьогодні я буду тішитись.

На даху ідей

По мокрому асфальті йду і знову розумію, 
Що думка вже не свіжа, а якась суха.
Послання переписую і свідомо про шаленства мрію.
Ідея народилася німа, сліпа та ще й глуха.

Я все забув, а потім знов згадав усе, що дійсно треба.
Бо забуття лиш виправдовує невдах.
Ти дочекаєшся послань зі свого недосяжного, проте омріяного неба?
Не дочекаєшся. А я залізу ну хоча б на дах.

Ти хочеш бути кращим? Ну тоді старайся.
Не хочеш? Хай стараються вони.
Ідея змокла, ти лиш сухо посміхайся.
Я сам себе боюсь, тому і мислю навпаки.

(Brooklyn)

ми маємо нову нагоду

If you stay ready, you ain't gotta get ready

Ніколи не пізно змінити фокус.

Зараз він в мене такий, шо сам Коперфільд би здивувався.

Особливо в ті моменти, коли відчуваю негативні наслідки відмінних порівнянь в змінах у житті в людей, з якими близько спілкуюсь.

Хоча ми такі однакові, ми все рівно дуже різні.

Тому куди б я там зараз не йшов, я все рівно до кінця ніколи нічого не зрозумію.

А ті, хто пояснюватимуть мені сутність буття, рано чи пізно розчаруються власне у своїх теоріях.

Мене розносить зсередини, і це найменш важливо.

Бо, насправді, цього всього не існує.
---

Треба іспанську підівчити... буду ж там скоро.