Сьогодні я зрозумів різницю між сміхом, висміюванням і сміхом з гіркотою, з такою собі кислинкою і присмаком сльози. Протягом декількох хвилин реально старався себе переконати, що це або вітер, або сонце шпарить в очі. Насправді я сміявся майже плачучи. Запитаєте від чого? Та від всього.
Не буду вдаватись в деталі по сюжетній лінії думок, які сьогодні мав радість аналізувати, але скажу одне - просто спробуйте гриби, це далеко не drug, і нема чого боятись. Виберіть якесь круте місце на природі, бажано з лісом, річкою, галявинкою, горою, коровами і поверніться в стан, коли вам було 5 років і огляньтесь навколо.
Дуже важко і я навіть не знаю чи потрібно описувати це словами.
Коротко опишу як це все виглядало б збоку:
- виїзд в на машині Дубинське лісництво (21 грн. за двох осіб і машину)
- успішне з'їдання 40 друзів-грибочків
- перехід босяком через річечку
- сидіння на леопардовому матраці в розмовах з природою і сітером, який задавав дуже правильне русло всьому дійству
- жування травинок і багато плювання
- флешбеки в дитинство
- розмова з лісом
- захоплення красою квітки, яка чомусь настільки яскраво асоціюється з дівчиною
- ейфорія від візуальних ефектів того, яка жива природа навколо тебе, наскільки синхронно і ритмічно все рухається
- розуміння того, що ти керуєш на чому фокусуватись і від цього залежить подальший сюжет
- прекрасність неба і хмар
- думки про стихії і твою приналежність до них
- бажання дати такий досвід всім людям у світі
- мізерність грошей, влади та інших важелів, які мотивують побудову сучасного суспільства
- небажання бути пилорамщиком і тупим лісорубом
- захоплення від неосяжної кількості варіантів розвитку подій в житті
- порив знайти ягоди
- усвідомлення того, що ми живемо у прекрасний час
- перестрибування річки
- фізичне похитування
- Pink Floyd в машині (Bike, Interstellar Overdrive)
- Порох в мозгах
- Фокус на далекому дереві
- Картинки на хмарах
- Горішки і апельсиновий сочок
- Сходження в саме той лісок
- Щирі розмови
- Крик на прощання
Я поки не зрозумів сутність свого і загального буття, це був такий ознайомчий "привіт, як справи?"
Далі буде. Далі буде фокус. І бажання допомагати іншим, при цьому допомагаючи самому собі.
А замість висміювання всього на грані сліз, просто треба запропонувати свій варіант. І обов'язково його реалізувати, а не просто говорити.
Мало часу і бажання на те,щоб копатися глибоко. Просто хочеться насолоджуватися дрібницями, на які мало хто звертає увагу в рутині - ідеальність форми квітки, величність лісу, течія річки, спів пташок, плинність хмар і захід сонця. Це і є життя.
Багато хто буде питатись про цей досвід і очікувати почути відповідь на свої питання.
Важко пояснювати. І не дуже хочеться. Хочеться просто це запам'ятати. І не забувати.
