Що думка вже не свіжа, а якась суха.
Послання переписую і свідомо про шаленства мрію.
Ідея народилася німа, сліпа та ще й глуха.
Я все забув, а потім знов згадав усе, що дійсно треба.
Бо забуття лиш виправдовує невдах.
Ти дочекаєшся послань зі свого недосяжного, проте омріяного неба?
Не дочекаєшся. А я залізу ну хоча б на дах.
Ти хочеш бути кращим? Ну тоді старайся.
Не хочеш? Хай стараються вони.
Ідея змокла, ти лиш сухо посміхайся.
Я сам себе боюсь, тому і мислю навпаки.
ми маємо нову нагоду
